Як допомогти собі та своїм дітям у воєнний час:

поради для батьків

Війна, перебування в укриттях, вимушений переїзд, втрата звичного середовища — ці та інші фактори можуть викликати тривогу та стрес у дітей, так само й у їхніх батьків.

Аби мати змогу піклуватися про дітей, батькам і опікунам важливо продовжувати дбати про себе. Ось поради, які допоможуть батькам керувати своїми почуттями, підтримувати своїх дітей та допомагати їм почуватися в безпеці.

Піклуйтеся про себе, аби могти підтримати дітей

У моменти дуже сильного стресу, приділіть хвилинку собі.
Прислухайтеся до свого дихання, сконцентруйтеся на вдихах і видихах.
Ви можете покласти руку на живіт і відчути, як він піднімається й опускається з кожним видихом.
Потім ще деякий час просто прислухайтеся до свого дихання.

Робіть таку вправу щодня.

Практичні способи, які допоможуть впоратися зі стресом

Навіть коли дуже важко, намагайтеся робити рутинні справи.
Рутина допомагає дітям почуватися в безпеці. Якщо така можливість є, продовжуйте робити звичні щоденні процедури, як-то прийоми їжі або домашні завдання.
Допомагайте іншим, це допоможе і вам почуватися краще.

Наші діти вчаться спокою й доброти від нас.

Допоможіть дітям впоратися з кризою

Діти можуть бути наляканими, розгубленими та злими. Їм потрібна ваша підтримка.
Слухайте дітей, коли вони розповідають, що відчувають.
Прийміть те, що вони відчувають, і заспокойте їх.
Будьте чесними, але намагайтеся залишатися позитивними.

Щовечора похваліть за щось дітей і себе.

5 хвилин позитивного часу з дітьми

Запитайте в дітей, що б їм хотілося робити.
Слухайте їх, спостерігайте за ними.
Приділіть їм всю свою увагу.

Щоденні ігри та розмови з дітьми допомагають їм почуватися в безпеці.

Справляйтеся зі стресом, смутком і гнівом

Знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про свої почуття.
Ви втратили самоконтроль? Зробіть 10-секундну паузу.
Повільно вдихніть і видихніть п’ять разів. Тоді постарайтеся відповісти спокійніше.

Пишайтеся собою щоразу, як так робите.

Дрібниці допомагають уберегти дітей

Складайте з дітьми плани про те, як на практиці захиститися.
Намагайтеся залишати дітей із батьками, сім’єю або друзями, яким ви довіряєте.
Складіть разом план дій на випадок, якщо ви розлучитеся.

Планування разом із дітьми також допомагає їм почуватися в безпеці.

Будуйте силу дітей у кризовій ситуації

Попросіть дітей допомогти із сімейними справами.
Хваліть дітей за те, що вони намагалися або зробили щось добре.
Це допоможе їм знову робити добрі справи.

Хваління дітей показує їм, що ви помічаєте їх і турбуєтеся про них.

Поради від експертів з дитячо-батьківських відносин

Оксфордського університету.

Продовжуйте оточувати себе та дитину любов’ю і турботою!

З кожним днем ми все ближче до перемоги. Віримо в ЗСУ та наших військових. Віримо в силу нашого народу та єдність нації.

Слава Україні! Героям слава!

Як в моменти паніки зберігати спокій:

поради психолога

Перше,варто пам’ятати про те – що все це минеться!
Обмежете кількість тривожної інформації, не проводьте багато часу перед екранами гаджетів, довіряйте тільки перевіреним ЗМІ та критично аналізуйте інформацію.
Пам’ятайте про те, що важливо пригадати, ким ми є і які елементи дій, внутрішніх переконань, які установи і вірування повертають нас до самих себе. Намагайтеся відволіктися від тривожних новин, поскладайте речі, помийте посуд, почитайте книгу… Це своєрідна можливість відчути контроль над ситуацією
Звертайте увагу на свій стан, свою тривогу, тому що ваша тривога передається дітям. Це як у літаку: спершу — маску на себе, далі — маска дітям. Саме так, ви повинні піклуватися про себе і свою стабільність, оскільки через неї стабільно будуть відчувати себе діти. Якщо ви бачите, що тривожаться ваші діти, ви можете запропонувати їм ті самі вправи, традиції, які їх будуть повертати до спокійного стану: чаювання, перегляд мультфільмів, спільні ігри, проведений разом час. Те, що буде їх заспокоювати.

Про те, як говорити з дитиною про війну та небезпеку, детальніше у відео за посиланням: https://youtu.be/v_yNc7gShVA

Спілкуйтеся з оточуючими, підтримуйте один одного, заспокоюйте!
Зберіть «тривожну валізку», це теж допоможе заспокоїтись та відчути себе впевненіше
Підтримуйте свій організм в тонусі. Їжте, пийте воду, дбайте про здоров’я
Зробіть зарядку, незначні фізичні навантаження допоможуть знизити напругу
Використовуйте техніки релаксації, оберіть найбільш зручну для себе
Пам’ятайте, що вам важливо зберігати тверезе мислення і світлу голову.Не приймайте імпульсивних рішень.

Бережіть себе і своїх дітей, не піддавайтесь паніці! Ми переможемо і все буде добре!

Слава Україні!

Батьківські міфи

Міф 1. Якщо в моєї дитини є від мене секрети, отже, вона мені не довіряє.
Антиміф. Дитина, яка нормально розвивається, завжди прагне ствердити своє право на недоторканість приватного життя. При цьому вона почувається власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який відчуває особисту територію дитини, незабаром відчує її подяку і повагу.
Міф 2. Не можна хвалити дитину – виросте егоїстом і задавакою.
Антиміф. Педагоги і психологи стверджують: заохочення – найдієвіший виховний метод! Перестаратися можна тільки з нещирими компліментами. Але якщо нагорода заслужена – не бійтеся вручити її героєві!
Міф 3. Будь-яка дитина може зрозуміти мову переконання, логіки, раціонального пояснення.
Антиміф. Якби це було можливо, то наші діти давно уже були б ідеальними, адже вони щодня чують дуже багато настанов. Але поведінка більшості дітей ірраціональна, вона підкоряється не логіці, а динаміці емоційних процесів. А емоції більше впливають на поведінку.
Міф 4. Будь-яка дитина може стати лідером.
Антиміф. Не кожна дитина може бути лідером і не кожному можна бути лідером! Якщо ця роль нав’язана, якщо вона не відповідає психофізіологічній організації дитини, вона може завдати їй шкоди.
Міф 5. Якщо дитиною не опікуватися і не контролювати її, вона взагалі нічого не робитиме.
Антиміф. Головна небезпека міфу полягає в тому, що контрольована дитина не набуває навичок самоорганізації і самодисципліни, у неї не розвивається вольовий компонент. У дитини немає ситуацій подолання, їй не потрібно себе спонукати до дії, за неї це роблять дорослі.
Міф 6. Настанова батьків своїй дитині: “Головне, щоб ніхто з оточення не мав приводу про тебе погано сказати або погано подумати”.
Антиміф. Для того, щоб погано сказати про когось, зовсім не потрібен привід. Його завжди можна вигадати! Цей міф формує оцінне мислення і безмежну залежність від суспільної думки. Страх отримати негативну оцінку оточення робить дитину напруженою і тривожною. А це – шлях до неврозу.

Як допомогти дитині в умовах дистанційного навчання?

Складіть разом з дитиною чіткий розклад (підйом та відхід до сну, навчальний час, відпочинок, прийом їжі тощо) та дотримуйтеся його.
Організуйте робочу зону для навчання, де дитину не будуть відволікати.
Не забувайте, що дистанційний урок – це також урок, тому учень повинен мати відповідний зовнішній вигляд. Ця умова важлива насамперед для розуміння учня серйозності процесу навчання.
Заохочуйте дитину до спілкування з однокласниками онлайн – це підтримає єдність класу та мотивуватиме до навчання.
Не переносьте свої тривоги та страхи на дитину. Діти швидше адаптуються до нових умов, тому вам не варто постійно говорити їм про свої переживання.
Помічайте успіхи дитини та правильно мотивуйте її. Дистанційне навчання буде ефективним лише у випадку чіткої мотивації, а не змушування.
Не намагайтеся замінити дитині вчителя, ви – батьки і маєте відповідати лише цій ролі. У випадку незрозумілих питань щодо уроку, звертайтеся за допомогою до педагога.
Оскільки дитина постійно вдома, її енергія та запал не використовуються, тому можуть виникнути проблеми у спілкування. Заохочуйте дитину до спільної діяльності, як господарської, так і ігрової.

Як слід повторювати навчальний матеріал, щоб пам’ять працювала найбільш ефективно

Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та відвертати увагу.
Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що треба повторити сьогодні.
Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та увагу. Після цього можете працювати з розділом, який знаєте гірше.
У процесі повторення включайте різні види мисленевої діяльності: визначайте головне, створюйте різні види опор: плани, схеми, малюнки, використовуйте асоціації.
При кожному читанні матеріалу ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.
Використовуйте різні види читання: повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.
Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити ваші уміння та навички. Про це особливо слід турбуватися при підготовці до зовнішнього оцінювання, яке проводиться на тестовій основі.

Щоб зняти напруження пропонуємо дотримуватись наступних рекомендацій при підготовці до ЗНО:

Сплануйте свою підготовку, чітко розподіліть часза темами.
Розпочніть з більш складних тем.
Після кожних 40 хвилин занять відпочивайтемінімум 10 хвилин.
Не намагайтесь запам’ятати весь підручник. Навчальний матеріал краще структурувати у вигляді схем, таблиць.
“Ефект краю”. Найкраще запам’ятовується інформація, викладена на початку й наприкінці тексту. Тому під час запам’ятовування слід напружувати свої пізнавальні здібності саме при вивченні середини.
Намагайтесь виконати якомога більше тестів з тренувальною метою. Тренуйтесь із секундоміром.
Готуючись не думайте, що не впораєтесь, навпаки малюйте собі «картину успіху».
Нормальний здоровий сон та відпочинок зменшать навантаження на нервову систему. Лікарі радять вживати більше риби, сиру, горіхів та кураги, які стимулюють роботу головного мозку.
Не варто в цей період відмовлятися від занять спортом чи улюбленої справи – це буде своєрідний відпочинок.
Слід пам’ятати про біоритмологічні особливості: “сова”, неефективно працює о 6-8 годині ранку, а “жайворонок” навряд чи буде працездатним до 2-3 години ночі. В усіх людей рівень біологічної активності знижений із 17.00 до 18.00 години.

Вірте в себе! У вас все вийде!

Рекомендації для батьків щодо підвищення мотивації навчання учнів підліткового віку

Не заважайте підліткові вчитися самостійно.
Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему.
Будь-яка людина виконує роботу із задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно. Підліток не знає, де йому можуть знадобитися знання з фізики, хімії, алгебри чи інших предметів? Покажіть ці сфери. Причому, бажано, щоб знання були затребувані саме сьогодні, так розуміння того, що ці знання будуть потрібні через кілька років, не є мотивуючим чинником.
Купуйте цікаві книги («Цікава фізика», «Цікава геометрія»), довідники з різних навчальних дисциплін. Можливо, через інтерес до цих книг сформується інтерес до предмета в цілому. Підтримуйте допитливість своїм інтересом до відкриттів своєї дитини.
Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але й не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий та незрозумілий матеріал. Навчання повинно бути важким, але посильним.
Вселяйте в дитину впевненість, що в неї все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми в навчанні виникали у вас в дитинстві.
Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі в навчанні. Це сприяє зниженню мотивації.
Не заважайте дитині самовизначатися, розвиватися.
Батькам бажано відмовитися від акцентів, які пригнічують навчальну мотивацію й орієнтування підлітка на отримання оцінки (повинності, матеріальну винагороду, активне наполягання вчитися тільки на «10 – 12» і т.д.).

У рамках Проєкту «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», пропонуємо Вам переглянути серію із 6-ти відеоуроків ««Батьківство в епоху цифрових технологій»:

Відеоурок 1 – Захист дітей онлайн
Відеоурок 2 – Сексуальний шантаж
Відеоурок 3 – Секстинг
Відеоурок 4 – Секс-чатинг
Відеоурок 5 – Грумінг
Відеоурок 6 – Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти

Кілька простих порад, які допоможуть мінімізувати ризики для дітей в інтернеті

Вони базуються на рекомендаціях, розроблених Міжнародним союзом електрозв’язку для батьків та вчителів.

Перевіряйте, якими додатками користуються діти та яку інформацію додатки про них збирають.
Для цього потрібно читати умови та політику використання застосунків чи соціальних мереж.
Подавайте скарги на контент або профілі, який ви бачите в мережах і який не слід бачити дітям. Розповідайте також і дітям, як це робити.
Чим більше ви скаржитеся, тим менше незрозумілих профілів та шкідливого контенту буде в соцмережах.
Те ж стосується і реклами, яка не відповідає інтересам дітей або є дуже нав’язливою.

правил безпеки в інтернеті, яких батьки мають навчити дітей

Намагайтеся забезпечити наявність доступу до інтернету для дітей.
Не варто забороняти дітям користуватися смартфонами та новітніми технологіями. Навпаки, їх потрібно зробити друзями та помічниками для них, а не ворогами.
Якщо діти користуються соціальними мережами, то потрібно знати, що їм має бути щонайменше 13 років для цього.
Або ж навіть якщо їм уже виповнилося 13 років, для використання TikTok, наприклад, потрібна згода батьків.
Не забувайте про функцію батьківського контролю. За допомогою неї ви можете фільтрувати контент і профілі, за якими слідкують діти.
Говоріть із дітьми про приватність. Розповідайте, яку інформацію про себе краще не публікувати. Це наприклад, документи, дані кредитних карток, місцезнаходження.
Нагадайте також, що діти мають певну онлайн-репутацію. І контент, який вони публікують, може побачити будь-хто. Змінити його після публікації може бути складно. Тому в соцмережах дуже рекомендовано налаштовувати приватний доступ до профілів, щоб контролювати, хто може бачити публікації дітей, хто може коментувати дописи тощо.
Перед тим, як фотографувати та публікувати світлини дітей у інтернеті, запитайте в них дозволу. Або якщо ви вчитель, то вам потрібно мати дозвіл батьків для цього.

Сім’я повинна бути безпечною територією, де можна почувати себе комфортно і затишно, де панує любов і злагода, де можна знайти захист від небезпек навколишнього світу. Але життя доводить, що реальна ситуація в сім’ї може бути дуже далекою від цієї ідилічної картини. Сім’я може бути і місцем, де розігруються невидимі, а іноді й видимі для оточуючих людські трагедії, місцем, де панує найжорстокіше насильство.

Домашнє насильство дуже поширене – але ніколи не буває виправданим. Щоб не говорив ваш партнер, Ви ні в чому не винні. Ніхто не заслуговує на те, щоб бути побитим, і ніхто не повинен жити у страху.

Стати жертвою насильства може будь-яка людина, незалежно від її віку, освіти, матеріального достатку.

НАСЛІДКИ ЗДІЙСНЕНОГО ВАМИ НАСИЛЬСТВА НАД ДИТИНОЮ МОЖУТЬ ПРИЗВЕСТИ ДО:

фізичних ушкоджень здоров’я людини, щодо якої здійснюється акт насильства;
психологічних травм, результатом яких є глибока депресія, пригніченість, почуття тривоги, порушення сну, виникнення суїцидальних тенденцій, а іноді й прагнення вбити кривдника;
негативний вплив на дітей, які виростають в умовах насильства. У таких дітей підвищений ризик вживання психотропних речовин.

Насильство в сім’ї порушує велику кількість міжнародно визнаних прав людини: права не бути об’єктом знущань чи жорстокого нелюдського або принизливого поводження, права на життя і фізичну недоторканість, права на однаковий захист з боку закону і свободу від дискримінації за ознакою статі та інших.

Більш того, домашнє насильство є однією з головних причин появи безпритульних, людей з наркотичною та алкогольною залежністю.

Все сказане вище приводить нас до незаперечного висновку:

СКАЖІТЬ

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС

Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.
Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.
Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

Як порозумітися з підлітком?

Виховання підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Ця перехідна фаза приносить проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину.

Будьте не батьками, а друзями

Час балувати дитину минув! Будьте більше друзями, ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його підтримати. Це одна з найкращих порад про виховання підлітків, яку вам варто прийняти.

Поважайте особистий простір підлітка

Секрети складають більшу частину життя підлітка. Як батькам вам необхідно знати всі таємниці життя вашої дитини, але іноді їй необхідно надавати особистий простір та уникати втручання в її світ. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли вона дійсно потребує цього.

Підготуйте себе до особливостей підліткового періоду

Підліток – це вже не дитина, тому треба певною мірою готувати себе до його виховання. Читайте книги або пригадуйте свої підліткові роки й те, як ви справлялися зі змінами у вашому житті. Чим більше ви дізнаєтесь, вивчите й проявите емпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми.

Дисциплінуйте, а не карайте

Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав’язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони принесуть їй. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил.

Прищеплюйте почуття відповідальності

У деяких культурах підліток уважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов’язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі.

Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком

Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов’язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їхні життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею.

Дійте превентивно, з урахуванням прогнозу розвитку подій

Шукайте відповідний час, щоби порозмовляти з вашою дитиною про важливі для неї запитання, які вона часто не у змозі поставити, або просто соромиться зробити це. Це може бути тактовна розмова про музичні переваги або серйозне обговорення таких тем, як період статевого дозрівання чи інтимне життя. Намагайтеся чітко відповідати на запитання підлітка, не намагайтесь ухилитись або давати завуальовані відповіді.

Будьте свідомими й обережними

Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його компанію. Це не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Ви повинні бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас.

Будьте милосердними і співчутливими

Перед тим як суворо відчитати підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичної шкоди його здоров’ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими.

Будьте гідні наслідування

Навіть у підлітковому віці діти наслідують батьків просто тому, що батьки – це єдина константа в їхньому мінливому світі. Якщо існує невідповідність між тим, що ви кажете, й тим, що ви робите, підліток легко визначить фальш. Тому завжди намагайтесь бути прикладом для наслідування – тим, кого підліток з радістю копіює.

Виховання підлітка вимагає більше турботи, ніж будь-який інший період виховання. Хто завгодно може надати підлітку їжу й дах, але тільки турботливі батьки, які розуміють і підтримують, здатні вказати йому правильний шлях. Тому будьте максимально обережними та дбайливими при вихованні підлітка, дуже скоро він стане дорослим, і у вас почнуться кращі часи!

Поради батькам першокласників

Початок навчання дитини у першому класі – складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності – це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Тому психологічний супровід дітей є важливим процесом у їхньому шкільному житті.

Для успішної адаптації першокласників батькам необхідно:

До найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра з метою збереження його нормальної працездатності.
Не перенавантажувати дитину великою кількістю гуртків.
Навчити дитину правильно відпочивати.
Допомагати у підготовці домашніх завдань (але не виконувати їх замість дитини!).
Навчити дитину готуватися до уроків, складати портфель.
Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов день. Поцікавтеся, що вона робила.
Забезпечити психологічну розрядку. Найбільш доцільними засобами психологічного розвантаження для учнів молодшого шкільного віку є фізичні навантаження (заняття спортом, виконання певних доручень вдома), домашній затишок, спілкування з тваринами, відпочинок на природі, позитивні емоції.
Ні в якому разі не займатися «виховною роботою» в поганому настрої! Необхідно чітко визначити, що батьки хочуть від дитини, пояснити їй, що вона робить не так.
Завжди підтримуйте та підбадьорюйте дитину, вірте у її сили.
Не забувайте говорити дитині про те, як сильно ви її любите.

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Успіхів вам!

Пам’ятка для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап. – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування згаяного в ніч перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй? Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини і допоможіть їй!

Поради батькам дітей з особливими потребами

Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.
Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
7. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє

Протидія булінгу

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

– Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

– Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;

– Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність;

– Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

– Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять

– агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Пам’ятайте: якщо Ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

Відповідальність за деякі прояви булінгу наступає до досягнення дитиною 18 років – З 14 РОКІВ.

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

– Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

– Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;

– Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;

– Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;

– Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів

щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;

– Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;

– Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;

– Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);

– Повідомте керівництво школи про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.

– Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

Захистіть свою дитину від цькування!

Безпека в цифровому просторі

Онлайн-світ – не завжди безпечний, особливо для дітей та підлітків. Тому дуже важливо налагоджувати довірливі відносини з дітьми. Як краще говорити з дитиною про небезпеки в Інтернеті?

1. Розпочинайте розмову змалечку. Щойно ваша дитина починає користуватися гаджетом – саме час поговорити з нею про поведінку та безпеку в Інтернеті.

2. Ініціюйте бесіди Не чекайте, коли дитина розпочне розмову. Використовуйте повсякденні можливості, щоб поговорити зі своїми дітьми про їхню присутність в Інтернеті, їхній досвід та ваші очікування.

3. Повідомляйте свої очікування Чітка комунікація цінностей може допомогти вашим дітям приймати продуманіші рішення, коли вони стикаються зі складними ситуаціями. Наприклад, уточнюйте, що ви вважаєте неприйнятною поведінкою.

4. Будьте терплячими та надавайте підтримку Важливо надавати інформацію повторно та в невеликих дозах, щоб вона залишилась в пам’яті. Якщо ви продовжите спілкуватися зі своїми дітьми, ваше терпіння та наполегливість матиме результати.

Декілька видів фільтрації , які можна використовувати для фільтрації контенту для дітей:

– технічні налаштування на пристрої, коли ви обираєте обмеження по віку чи виду контенту. Такі налаштування є також на ігрових приставках;

– додаткові програми батьківського контролю, які дозволяють обмежити доступ до матеріалів в Інтернеті (Safe Search Kids, Kidslox, або будь-яка інша);

– використання спеціальних дитячих версій YouTube Kids або Google Kids. Навіть у такому випадку не залишайте маленьких дітей сам на сам із доступом в мережу;

– додаткові налаштування у пошукових програмах (Safari та інші).

Виступ Анастасії Дьякової, радниці з питань захищеності людини в Інтернеті при віце-прем’єр-міністрі-міністрі цифрової трансформації України Тема: Безпека дітей в Інтернет