Корисно знати

Поради батькам першокласників

 

          Початок навчання дитини у першому класі – складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності – це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Тому психологічний супровід дітей є важливим процесом у їхньому шкільному житті.

Для успішної адаптації першокласників батькам необхідно:

1. До найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра з метою збереження його нормальної працездатності.
2. Не перенавантажувати дитину великою кількістю гуртків.
3. Навчити дитину правильно відпочивати.
4. Допомагати у підготовці домашніх завдань (але не виконувати їх замість дитини!).
5. Навчити дитину готуватися до уроків, складати портфель.
6. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов день. Поцікавтеся, що вона робила.
7. Забезпечити психологічну розрядку. Найбільш доцільними засобами психологічного розвантаження для учнів молодшого шкільного віку є фізичні навантаження (заняття спортом, виконання певних доручень вдома), домашній затишок, спілкування з тваринами, відпочинок на природі, позитивні емоції.
8. Ні в якому разі не займатися «виховною роботою» в поганому настрої! Необхідно чітко визначити, що батьки хочуть від дитини, пояснити їй, що вона робить не так.
9. Завжди підтримуйте та підбадьорюйте дитину, вірте у її сили.
10. Не забувайте говорити дитині про те, як сильно ви її любите.

 

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

 

                    Успіхів вам!

                                                                                                                  Пам’ятка для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

          Перший етап. – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною.          Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

 

          Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

          Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

          Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування згаяного в ніч перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй? Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини  і допоможіть їй!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради батькам дітей з особливими потребами

1. Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.
2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
7. 7. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
8. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
9. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
10. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
11. Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє

Рекомендації педагогам щодо роботи з учнями

Вчителям у роботі з першокласниками слід акцентувати увагу на:

–        створенні належних умов, комфортного середовища для учнів;

–         використанні методів, форм навчання, що відповідають психофізіологічним особливостям розвитку молодшого школяра;

–         налагодженні довірливих стосунків з дітьми;

–         під час навчального процесу намагатися повністю керувати увагою учнів, з метою розвитку інтересу до навчальної діяльності проводити уроки з використанням ігрових форм та методів роботи;

–         необхідно запобігати перенавантаженню дітей, використовуючи під час уроків фізкультхвилинки, хвилинки відпочинку, музичні паузи;

–         під час уроків використовувати  вправи, ігри, завдання на розвиток  уваги, дрібної моторики рук;

–         проводити уроки в нестандартній  формі (наприклад, спільний пошук необхідного рішення замість традиційного пояснення, що дозволяє дітям бути не пасивними слухачами, а активними співавторами вчителя і т.д.);

–         учнів, які відчувають труднощі в адаптації необхідно посадити ближче до вчительського столу, так, щоб вони не відволікали інших учнів, але щоб у разі виникнення труднощів учитель міг вчасно прийти на допомогу.

 Рекомендації щодо роботи з учнями 5 класу:

–         Розвивати в учнів почуття колективізму, ставити їх в умови де без підтримки однокласників важко обійтись.

–         Звернути особливу увагу на тих учнів, яких не сприймає більшість класу.

–         Особливу увагу приділити тим учням, що швидко стомлюються, втрачають здатність продуктивно працювати.

Рекомендації щодо роботи з одинадцятикласниками:

–         ставитись до дітей відповідно до їх віку (враховувати вразливість і протиріччя образу “Я”, що формується, прагнення до самостійності, відчуття дорослості, перебудову мотиваційної сфери);

–         сприяти формуванню у старшокласників потреби в пошуковій активності;

–         надавати підтримку при формуванні у старшокласників якісної зміни самосвідомості;

–         сприяти формуванню відчуття відповідальності, рівня  суб’єктивного контролю, рефлексії.

Протидія булінгу

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

– Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

– Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;

– Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність;

– Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

– Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять

– агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Пам’ятайте: якщо Ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг),  батьки можуть бути притягнуті до адміністративної,  кримінальної або цивільної відповідальності.

Відповідальність за деякі прояви булінгу наступає до досягнення дитиною 18 років – З 14 РОКІВ.

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

– Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

– Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;

– Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;

– Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;

– Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів

щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;

– Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;

– Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;

– Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);

– Повідомте керівництво школи про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.

– Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

 

Захистіть свою дитину від цькування!

Безпека в цифровому просторі

Онлайн-світ – не завжди безпечний, особливо для дітей та підлітків. Тому дуже важливо налагоджувати довірливі відносини з дітьми. Як краще говорити з дитиною про небезпеки в Інтернеті?

1. Розпочинайте розмову змалечку. Щойно ваша дитина починає користуватися гаджетом – саме час поговорити з нею про поведінку та безпеку в Інтернеті.

2. Ініціюйте бесіди Не чекайте, коли дитина розпочне розмову. Використовуйте повсякденні можливості, щоб поговорити зі своїми дітьми про їхню присутність в Інтернеті, їхній досвід та ваші очікування.

3. Повідомляйте свої очікування Чітка комунікація цінностей може допомогти вашим дітям приймати продуманіші рішення, коли вони стикаються зі складними ситуаціями. Наприклад, уточнюйте, що ви вважаєте неприйнятною поведінкою.

4. Будьте терплячими та надавайте підтримку Важливо надавати інформацію повторно та в невеликих дозах, щоб вона залишилась в пам’яті. Якщо ви продовжите спілкуватися зі своїми дітьми, ваше терпіння та наполегливість матиме результати.

Декілька видів фільтрації , які можна використовувати для фільтрації контенту для дітей:

– технічні налаштування на пристрої, коли ви обираєте обмеження по віку чи виду контенту. Такі налаштування є також на ігрових приставках;

– додаткові програми батьківського контролю, які дозволяють обмежити доступ до матеріалів в Інтернеті (Safe Search Kids, Kidslox, або будь-яка інша);

– використання спеціальних дитячих версій YouTube Kids або Google Kids. Навіть у такому випадку не залишайте маленьких дітей сам на сам із доступом в мережу;

– додаткові налаштування у пошукових програмах (Safari та інші).

Виступ Анастасії Дьякової, радниці з питань захищеності людини в Інтернеті при віце-прем’єр-міністрі-міністрі цифрової трансформації України Тема: Безпека дітей в Інтернет

Психіка людини під час пандемії

І так, і сяк. Карантин, як не крути. Психіка сприймає пандемію як раптову втрату опори. У житті конкретної людини щось подібне стається не часто, але точно не один раз за життя. Йдеться про ситуацію шоку від змін та втрати контролю над ситуацією, наприклад, якщо людина потрапляє в автомобільну аварію, якщо її раптово залишає партнер, якщо втратив банківську карту. Усе це потрапляє до категорії “щось різко змінилося, я втратив контроль над своїм життям”, – не дивно, що такі події спричиняють шок і напруження. Якщо в моєму особистому житті щось трапилося, я телефоную батькам чи подрузі, у яких все зараз стабільно, отримую підтримку, і мій настрій та емоційний стан поступово стабілізуються. Унікальність пандемії полягає в тому, що все змінилося для всіх одночасно. І зараз опору вибило в усіх, і це дуже ускладнює ситуацію. Кому б ми не зателефонували, навряд чи ми знайдемо друга, у якого все чудово, він спокійний, веселий та сповнений енергії. Масштаб наших емоційних реакцій можна пояснити й через невизначеність: у ситуації військового конфлікту, наприклад, відбувається досить швидке розщеплення на своїх і чужих. Очима психології: в ситуації з вірусом жодного розуміння “де наші, де вороги” немає, а небезпека невидима і може чатувати начебто де завгодно. Нормальна реакція психіки Бий – біжи – завмри: стрес і шок активують прості реакції. У стані шоку та стресу активізується лімбічна система, тобто давні відділи мозку, які відповідають за прості реакції “бий – біжи – завмри”, неокортекс просто не встигає відрегулювати й осмислити поведінку. Саме тому хтось “завмирає” від жаху (ціпеніє і не може робити навіть звичні справи); хтось починає “бити” (гнівається на світ, на владу, на людей у соцмережах, збирає всіх сусідів на брови); хтось намагається втекти – фізично (виїхати до села, якомога далі від міста) або інформаційно (відписується від усіх новин або пропускає, пролистує, “заплющує очі”). У середньому люди регресують до тих способів поведінки, які їм звичні та зрозумілі. Шок перейде до фрустрації та депресії, а потім психіка активізується та адаптується до умов карантину.

Готові сказати булінгу” Ні”, перевернувши світ своєю унікальністю?

#антибулінг_Шепетівка

 Чат з психологом 

Більше інформації та практичних порад на сторінці шкільного психолога Бондар Т.М.