Відповідь нескореного народу
Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому це святий обов’язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами.
Це обов’язок, який виконують вірні сини України протягом усіх важких років становлення нашої держави – від козацтва й до сьогодення!
Саме тому напередодні 14 жовтня, Дня захисника України, в Плесенській ЗОШ І-ІІІ ступенів під гаслом «Відповідь нескореного народу» відбулися заходи приурочені цій даті. На єдиному уроці мужності вчителі нагадали учням етапи становлення української нації, імена героїв-захисників, історію свята Покрови, адже цей день став не просто державним святом, а направду всенародним святом, бо захисниками незалежності та суверенітету України в наш час є військові й добровольці, госпітальєри і волонтери, дорослі і діти – всі ті, хто в різний спосіб наближають перемогу над російськими загарбниками.
Цікавою й змістовною була зустріч із учасником АТО, односельцем Сульженком Артуром Івановичем. Він розповів учням про нелегку службу на Сході держави, як рятувати побратима, надавати першу допомогу і подякував за підтримку воїнів, адже маленький малюнок, тепле слово не одноразово рятували життя солдат.
Вшанувати подвиг нескорених українців і висловити слова щирої вдячності людям, які захищали Соборність і незалежність України в ХХ столітті й продовжують її відстоювати й сьогодні зібралися вся шкільна родина та гості на святі «Сила нескорених».
Підсумком дня стала військово-патріотична гра «Ігри нескорених», де юнь змагалася з досвідом воїнів-захисників та вчителів. Завзято та наполегливо боролася учнівська команда за перемогу, але гетьманську булаву вибороли дорослі. Проте, діти зовсім не засмутилися й подякували воїнам, що були гідними суперниками, показали приклад, на який молоді потрібно рівнятися.
Крім того, вже традиційно, в школі протягом тижня в рамках акції «Не будь байдужим!» учні збирали гостинці, малювали малюнки, виготовляли обереги, писали листи воїнам, щоб передати на Схід і зігріти солдатські серця, нагадати їм, що ми про них пам’ятаємо і чекаємо живими.
